Існує три групи протипоказань до ринопластики:

  1. Вік. Ринопластика показана пацієнтам старше 18 років. В особливих випадках, як виняток, можливе проведення операції в 17-річному віці, але ні в якому разі не раніше. Справа в тому, що остаточні результати пластики носа спостерігаються через рік і більше після хірургічного втручання. А до 18 років тканини носа ще не повністю сформовані, тому передбачити в такому випадку віддалений результат неможливо. Він може виявитися самим непередбачуваним і неприємним. Також хірурги не практикують проведення ринопластики людям, старше 40-ка років, оскільки в цьому віці набагато повільніше загоюються тканини і набагато частіше виникають ускладнення.
  2. Наявність серйозних захворювань. До переліку захворювань, що відносяться до категорії “серйозні”, входить цукровий діабет, важка форма гіпертонії, патології нирок і печінки, ішемічна серцева хвороба, онкологія, проблеми зі згортанням крові і ін. Таким пацієнтам протипоказана не тільки ринопластика, але навіть наркоз.
  3. Запальні процеси в області проведення операції.

Якщо на час проведення ринопластики є місцеві запальні процеси, з’являється ризик проникнення в кров інфекції або виникнення ускладнень з боку швів. В такому випадку операцію переносять до повного зникнення запалення. Як тільки лікар оцінить стан пацієнта як задовільний, хірургічне втручання відбудеться.

Ринопластика: коли можна?

Показаннями до проведення ринопластики є вроджені дефекти носа або придбані внаслідок травми, а також деформація структур носа, яка призвела до порушення дихання або якого-небудь захворювання.

На сьогоднішній день більша частина таких операцій виконується з косметичною метою, тоді як раніше для корекції структури носа обов’язково була наявність реконструктивної мети.

Естетична ринопластика: показання:

  • горбинка на спинці носа;
  • асиметричні крила носа;
  • гачкуватий або великої довжини ніс;
  • ніс сідлоподібної форми;
  • розширені ніздрі;
  • неприродно потовщений або загострений кінчик носа.

Важливо пам’ятати, що наявність або відсутність перерахованих показань до оперативного втручання не визначається “на око”. Для їх підтвердження або спростування необхідні висновки лікаря, який проводить заміри і зіставляє їх із середньостатистичними показниками.

Методи ринопластики

Ринопластика виконується закритим і відкритим методами:

  • відкритий метод: операція виконується через зовнішній черезшкірний доступ. Має ряд переваг. Використовуючи такий спосіб, можливо, завдяки розширенню хірургічного доступу, побачити хрящову і кісткову частини носа в природному положенні, а значить, правильно оцінити ситуацію і контролювати процес операції. Також при відкритому методі оперування можливе використання більшої кількості операційних прийомів і технік, крім цього, гарантована надійна фіксація новосформованого каркаса носа.
  • закритий метод: всі розрізи проводяться у внутрішній частині носа. Бажана форма надається після відділення шкіри від хрящів і кістки. Перевага такого способу – непомітний шов. Недолік – більший період реабілітації.

Реабілітація після ринопластики

Після завершення операції для фіксації спинки носа накладають гіпс, а в носові проходи поміщають силіконові сплінти, які поліпшують дихання. У перші дні після ринопластики спостерігається великий набряк в носовій порожнині і дискомфорт при диханні. Набряки проходять протягом 10-14 днів. Повне одужання, як і отриманий результат, настає через кілька місяців, а може бути і через півроку. У період відновлення важливо дотримуватися всіх рекомендацій лікаря:

  1. Не носити окуляри (1-2 місяці). Навантаження на спинку носа може перешкоджати процесу загоєння або травмувати місце операції.
  2. Виключити фізичні навантаження.
  3. Не відвідувати сауну і лазню.
  4. Не спати на животі, уткнувшись носом в подушку.

Прості на перший погляд вимоги часто буває нелегко виконувати. Але для досягнення бажаного результату варто пожертвувати деякими звичками.

Автор статті
Запорожець Тетяна Юріївна

Пластичний хірург, отоларинголог

Детальніше